Чи законна вимога Міністерства освіти і науки України для здобувача вченого звання старшого дослідника мати наукові праці, опубліковані після захисту дисертації, у вітчизняних та/або іноземних (міжнародних) рецензованих фахових виданнях, з яких не менше двох публікацій у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science та не є перекладами з інших мов?
Відповідь: вимога Міністерства освіти і науки України для здобувача вченого звання старшого дослідника мати наукові праці, опубліковані після захисту дисертації, у вітчизняних та/або іноземних (міжнародних) рецензованих фахових виданнях, з яких не менше двох публікацій у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science та не є перекладами з інших мов є незаконною і такою, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили. Здобувачам вченого звання старшого дослідника також слід звертати увагу на те, що МОН може класифікувати будь-яке видання як неперіодичне, якщо воно (це видання) буде містити код ISBN, або не буде містити код ISSN. Але така позиція МОН також є протиправною, оскільки МОН не наділене повноваженням визначати, в яких саме виданнях повинна бути розмішена наукова робота здобувача з точки зори критерія класифікації (періодичне або неперіодичне).
Обґрунтування.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України – частина 1 статті 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».
Діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності - частина 1 статті 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».
Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства пункти 1, 2 Положення про Міністерство освіти і науки України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630.
Підпунктами 11, 47, 48, 50 пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630, до основних завдань МОН віднесено:
створення умов для здобуття громадянами дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної і вищої освіти, інклюзивного навчання та освіти протягом життя, наукових ступенів та вчених звань;
формування та забезпечення функціонування системи атестації педагогічних, зокрема керівних, наукових і науково-педагогічних кадрів, організовує їх атестацію щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань і підвищення їх кваліфікації;
утворення атестаційної колегії, яка на принципах прозорості та відкритості затверджує рішення вчених рад закладів вищої освіти (наукових установ) про присвоєння науковим і педагогічним працівникам вчених звань старшого дослідника, доцента та професора, організовує її роботу, розглядає питання про позбавлення зазначених звань, оформляє та видає відповідні атестати, а також розглядає апеляції на рішення атестаційної колегії;
встановлення порядку присвоєння вченими радами закладів вищої освіти та науково-технічними радами наукових установ вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань.
Наведені вище завдання МОН повністю узгоджуються із положеннями пунктів 15, 19, 20 частини 1 статті 13 Закону України «Про вищу освіту».
МОН в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання. Накази МОН, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”. Нормативно-правові акти МОН підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Накази МОН, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов’язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами - пункт 8 Положення про Міністерство освіти і науки України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630
Вчене звання професора, доцента, старшого дослідника присвоює вчена рада закладу вищої освіти (вчена рада структурного підрозділу). Право присвоєння вченого звання професора та старшого дослідника надається також вченим (науково-технічним) радам наукових установ. Рішення відповідних вчених рад затверджує атестаційна колегія центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зразки державних документів про присвоєння вчених звань затверджуються Кабінетом Міністрів України – частини 4, 5 статті 54 Закону України «Про вищу освіту».
На виконання частин 4, 5 статті 54 Закону України «Про вищу освіту» прийнято Порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 656.
Так відповідно до пункту 10 згаданого Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань вчене звання старшого дослідника присвоюється працівникам закладів вищої освіти та наукових установ, які мають науковий ступінь; період роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників, визначений МОН; наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН, у кількості, визначеній МОН; сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) або кваліфікаційні документи, пов’язані з використанням іноземної мови, та документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання (крім осіб з інвалідністю I групи).
Таке повноваження Кабінету Міністрів України на врегулювання порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань, визначення виключного переліку критерій, яким має відповідати особа для присвоєння їй вченого звання старшого дослідника повністю узгоджується із приписами пункту 4 частини 2 статті 12, частинами 4, 5 статті 54 Закону України «Про вищу освіту».
МОН прийнято Порядок присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, який затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 14.01.2016 № 13 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №174 від 06.02.2017, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №183/28313, де підпунктом 2 пункту 7 Розділу ІІ визначено основні критерії оцінки науково-педагогічної або наукової діяльності здобувачів вчених звань, а саме
- Вчене звання старшого дослідника присвоюється працівникам вищих навчальних закладів або наукових установ, зарахованих на посади після обрання за конкурсом чи в порядку атестації, зокрема за сумісництвом:
1) яким присуджено науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук), доктора наук;
2) які мають:
стаж наукової роботи не менш як п’ять років на посаді старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, доцента, професора, заступника завідуючого (начальника) та завідуючого (начальника) науково-дослідним відділом (відділенням, сектором, лабораторією), завідуючого кафедрою, призначені на посади ректора, проректора з наукової роботи, директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року;
наукові праці, опубліковані після захисту дисертації у вітчизняних та/або іноземних (міжнародних) рецензованих фахових виданнях, з яких не менше двох публікацій у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science та не є перекладами з інших мов;
сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) з мов країн Європейського Союзу або кваліфікаційні документи (диплом про вищу освіту, науковий ступінь), пов’язані з використанням цих мов, або не менш як 10 праць, які опубліковані англійською мовою у періодичних виданнях, включених до наукометричних баз Scopus або Web of Science, та не є перекладами з інших мов;
3) які пройшли навчання, стажування або працювали у вищому навчальному закладі, науковій (або науково-технічній) установі в країні, яка входить до ОЕСР та/або ЄС, або є (чи були) керівниками/виконавцями проектів, які фінансуються зазначеними країнами, та мають відповідні сертифікати, свідоцтва, дипломи чи інші документи, які це підтверджують, або взяли участь у роботі не менш як однієї наукової конференції (конгресу, симпозіуму, семінару), проведеної у зазначених країнах.
Таким чином, вчене звання професора, доцента, старшого дослідника присвоює вчена рада вищого навчального закладу відповідно до Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 656 від 19.08.2016, яким визначено механізм затвердження атестаційною колегією МОН рішень про присвоєння вчених звань професора, доцента та старшого дослідника вченими радами вищих навчальних закладів або вченими (науково-технічними) радами наукових установ. При цьому відповідний порядок присвоєння вищими навчальними закладами та науковими установами вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань відповідно визначається Міністерством освіти і науки.
При порівнянні наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що відповідно до пункту 10 Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 656, для присвоєння здобувачу вченого звання старшого дослідника окрім інших вимог є вимога до публікації наукових праць - наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН, у кількості, визначеній МОН. Таким чином, Кабінет Міністрів України уповноважив МОН визначити міжнародні наукометричні бази, до яких повинно бути включене видання, в якому опублікував наукову працю здобувач вченого звання старшого дослідника; а також Кабінет Міністрів України уповноважив МОН визначити кількість таких наукових праць.
Перевищуючи свої повноваження МОН підпунктом 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, який затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 14.01.2016 № 13 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №174 від 06.02.2017, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №183/28313 визначило, як вимогу для здобувача вченого звання старшого дослідника що наукові праці повинні бути опубліковані після захисту дисертації у вітчизняних та/або іноземних (міжнародних) рецензованих фахових виданнях, з яких не менше двох публікацій у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science та не є перекладами з інших мов.
Таким чином, підпункт 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, який затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 14.01.2016 № 13 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №174 від 06.02.2017, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №183/28313 містить додатковий критерій, який відсутній в пункті 10 Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 656. А тому підпункт 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, який затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 14.01.2016 № 13 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №174 від 06.02.2017, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №183/28313 не відповідає правовому акту вищої юридичної сили - пункту 10 Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 656.
Декілька слів про коди видань.
ISBN (англ. The International Standard Book Number, Міжнародний стандартний номер книги) — універсальний ідентифікаційний код, який проставляється на книгах і брошурах незалежно від способу їх виготовлення, розповсюдження, тиражу та обсягу. ISBN супроводжує видання, починаючи з моменту їх виготовлення.
ISBN однозначно й безпомилково ідентифікує лише одне неперіодичне видання одного конкретного видавця, є неповторним і використовується тільки для цього видання. ISBN є ключем для пошуку необхідних видань, які випускаються у світі, в автоматизованих системах на національному та міжнародному рівнях. Використання ISBN дає змогу об'єднати в єдину систему видання, книгорозповсюдження та інформаційне обслуговування.
ISSN (англ. The International Standard Serial Number) - Міжнародний стандартний номер періодичного видання – це цифровий восьмизначний код, який ідентифікує періодичне видання (ЗМІ) незалежно від країни походження.
ISSN може отримати будь-яке періодичне видання (публікація, випущена в послідовних частинах, що має числові або хронологічні позначення без зазначеного кінця виходу). Це може бути газета, тижневик, журнал, щорічник, а також електронна публікація (компакт-диск, веб-сайт). Для різних версій публікацій (друковане видання, компакт-диск, веб-сайт) необхідно отримати окремий номер ISSN, навіть якщо однаковий заголовок. Основним критерієм для присвоєння ISSN-номера є періодичність і безстроковість (відсутність кінцевого виходу) видання.
На захисті Ваших прав та інтересів адвокат Полєтаєв І.О.
+380979923541
office@poletaev.kiev.ua